Моє ім’я Вікторія – це Перемога,
Завжди з надією до неї йду.
В душі тримаю я любов і Бога,
І вірю щастя ще своє знайду.
Я проти зла, я за добро змагаюсь,
За щирість, відданість, любов.
А за провини серцем каюсь,
Щоб війн ніколи в світі не було.
Лише вперед іду крізь бурі,
Не оглядаючись назад.
Не можу довго буть в зажурі,
Побачить хочу свій зірок парад.
Цих кілька рядків описують нашу ВІКТОРІЮ. Св. Валентин подарував маленьку донечку від великого кохання. 14 лютого 1975 року Володимир та Людмила гордо оголосили: «Ми батьки красуні -донечки». В ті часи ще ніхто не святкував День закоханих, День св. Валентина, то ж нарекли дівчинку ВІКТОРІЯ. Росла дівчинка розумною та допитливою. «Спочатку няньку, потім ляльку», – кажуть в народі. Щоб донечці не сумувалося ні в дитинстві, ні в подальшому житті, батьки подарували їй братика. Школа, допомога у вихованні брата, допомога в буденних домашніх справах… Але доля приготувала перше випробування – з життя пішла матуся. Вікторія зробила те, що могла зробити ще мала дівчинка – подала свою руку допомоги батькові. Ця втрата зробила її дорослою не по-роках. Та це була її перша ПЕРЕМОГА – успішне навчання в школі, а пізніше в сільськогосподарському технікумі, а паралельно – максимум зусиль, щоб пом’якшити братику біль втрати мами. «Хоч би долю добру мала! Вона ж в мне добра та щира», – напевно не раз думав батько дивлячись на красуню-донечку. А тим часом ВІКТОРІЯ здобувала фах та готувалася до самостійного життя. Нелегкі 90-ті стали для ВІКТОРІЇ щасливими та переможними, адже зустріла кохання всього життя – Геннадія, народила синочка Романа, створили маленький власний бізнес, облаштували сімейне гніздечко… Роки йшли своїм чередом, кохання зміцнювало сімейні мури, син виростав, будувалися плани…
Коли москальський чобіт став на рідну землю, покинули все, що створено за роки життя. Покинули, з надією вернутися та з питанням «Як жити далі?». Не виникало лише питання куди їхати – однозначно в облюбований Трускавець. Вже чотири роки місто-курорт огортає теплом родину ПЕРЕТЯТЬКО. Вже третій рік як ГЕННАДІЙ став на захист батьківщини. Не зміг оберегти лише сімейне гніздо, то обдумує плани на нове цивільне життя. Вже третій рік ВІКТОРІЯ живе очікуваннями від зустрічі до зустрічі з коханим, оберігаючи їхнє кохання, як кришталеву вазу – цінне та крихке.
Переживаючи всі незгоди, ВІКТОРІЯ залишається активною громадянкою міста, люблячою та любимою дружиною та мамою. Активна працівниця гуманітарного штабу, адже як ВПО, знає потреби та проблеми нових мешканців міста, два роки була членкинею Ради ВПО при Трускавецькій міській раді, активна членкиня ГО Центр лідерства ДійТвори. А ще, супереч всім життєвим бурям чарівна посмішка завжди прикрашає обличчя ВІКТОРІЇ, а якщо так, то ПЕРЕМОГА не за горами.
Ти – сильна жінка, витримаєш все,
І те, що виходу немає – лиш здається.
А пережите, – новий досвід принесе, –
Ніщо нам легко в цьому світі не дається!
Ще не таке переживала на шляху,
І це колись минулим тобі стане.
Ти, головне, не піддавайсь страху,
І не притягуй у життя усе погане.
Ти – сильна жінка, мудра, вольова,
Ти можеш набагато більше, ніж гадаєш.
І це не сльози, це погода дощова,
Ти все в житті переживеш! Ти ж добре знаєш!
